На головну
Миколаїв, що одержав своє ім'я на честь святого Миколая Мирлікійського - заступника моряків і мандрівників, був заснований на відвойованих у турків древніх землях у 1789 р. по волі князя Г.О. Потьомкіна-Таврійського поряд із закладеною роком раніше верф'ю в місці злиття двох річок - Південного Бугу та Інгулу.
Місто могло стати „вікном” у Чорне море і Середземномор'я, південною морською торгівельною столицею Російської імперії. Але доля розпорядилася інакше. Миколаїв перетворився на місто корабелів.
Перший в історії міста корабель - 44-гарматний фрегат “Святой Николай” - було спущено на воду на Миколаївській Адміралтейській верфі 1790 р. З того часу відлік кораблів і суден, побудованих руками миколаївських корабелів - майстрових, робітників, інженерів, пішов на десятки, потім на сотні. За минулі понад два століття в Миколаєві створено вітрильний флот, збудовано знамениті “поповки”, броненосці, у тому числі й бунтівний “Князь Потемкин-Таврический”, лінкори, серед яких відома своєю трагічною долею "Імператриця Марія”, підводні човни, крейсери, радянські авіаносці, один з найбільших сучасних авіаносців ВМФ Росії “Адмирал Кузнецов”.
Разом з кораблебудуванням розвивалося й саме місто, своїми незабутніми затишними куточками й особливою південною природою не схоже ні на жодне інше місто. Миколаїв будувався згідно із заздалегідь розробленим планом. Звідси широкі вулиці й проспекти, що перетинаються під прямими кутами, класичне планування кварталів, неповторна краса набережних, парків і бульварів.
Наприкінці XIX – початку XX століть місто пережило період бурхливого економічного розвитку. Будувалися нові заводи й фабрики, залізниці, стрімко розвивався морський комерційний порт. На початок минулого століття Миколаїв став третім в імперії, після Петербурга й Одеси, портом, що вивозив зерно.
У роки першої світової та громадянської воєн, періоди НЕПу та індустріалізації, сталінських репресій і Великої Вітчизняної війни миколаївцям випало на долю зазнати чималого горя і втрат. Два роки та сім місяців тривала чорна ніч окупації. В історію другої світової війни увійшов немеркнучий подвиг визволителів 68-ми десантників під командуванням старшого лейтенанта К. Ф. Ольшанського. Усім їм - більшості посмертно - було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Миколаїв вніс до скарбниці світової історії чимало імен. З містом пов'язали долю флотоводці Ф. Ушаков, П. Нахімов, В. Корнілов, Ф. Беллінсгаузен, М. Лазарев, С. Макаров. Тут жили В.Даль, І.Бабель, М.Аркас, В.Верещаген, Л.Троцький, Г.Катовський, М.Фрунзе й інші особистості, закарбовані в нашій історії.
Сьогодні місто відроджується. Ми залишаємося центром суднобудування й мореплавства, з часом перетворюючись на величезний транзитний транспортний вузол. У Миколаєві працюють три могутні верфі, Глиноземний завод, підприємства машинобудування, переробної, легкої та харчової промисловості, у нас зосереджена основна база українського турбобудування. Місто має величезний інтелектуальний, науково-технічний, виробничий, кадровий і творчий потенціал. Уже кілька років діє спеціальна економічна зона “Миколаїв”, що залучає капітали вітчизняних та закордонних інвесторів.
У Миколаєві досить розгалужена мережа закладів культури та мистецтва. У місті діє три театри (обласний театр ляльок, Миколаївський художній російський драматичний театр, Український театр драми і комедії), 5 музеїв (музей історії міліції УМВДУ в Миколаївській області, обласний краєзнавчий музей, музей "Підпільно-партизанського руху на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1944", музей суднобудування і флоту, обласний художній музей ім. В.Верещагіна), 13 бібліотек та 34 їх філіали, 4 кінотеатри, обласна філармонія та ін.
Є можливості у Миколаєва для виховання майбутніх спортсменів. На території міста розташовані 4 стадіони (Центральний міський стадіон, "Молодіжний", "Піонер", "Юність"), 3 спортивні комплекси ("Зоря", "Надія", Будинок спорту, ФОК), близько 33 спортивних клубів та ін.
